Із нею – в космос й до глибин,

хто з нею – в гурті, не один.

Вона – у росах пелюстки,

слова, віршовані рядки,

в барвистій вишивці моїй,

в мені, у тобі та у ній.

Із нею ми – одна сім’я,

Несемо гордо власне «я».

Води не наберемо в рот,

ми з нею – нація, народ!

Це – мова матері свята,

в ній – наша сила й чистота.

Цей день відзначають щороку 21 лютого, з 2000 року. 

Щороку питання рідної мови залишається актуальним для багатьох народів та малих етнічних груп. Недарма кажуть: Якою мовою думаєш і мрієш, така мова є тобі рідною та Скільки ти знаєш мов, стільки ти разів людина! 

Доля кожної мови чимось схожа на людську долю — мова народжується, розвивається і зникає. Одні слова стають архаїчними, інші безпідставно замінюють на глобально-інтернетні, а замість живих емоцій використовують комп’ютерні символи. Всяка мова бідніє від того, що нею не користуються на державному рівні й не спілкуються у побуті. Тому, аби примножити й зберегти рідну мову, нею треба спілкуватися починаючи від колискових і завершувати виступами з високих трибун. Нею варто думати та мріяти, дивуватись і любити.